Гачув
Старий парафіяльний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії і Архангела Михаїла
Костел належить до найстаріших і найбільших готичних дерев’яних костелів зрубної конструкції в Європі. Результати дендрохронологічних досліджень дозволили визначити час його побудови як перелом 50 і 60 років XV ст. У 1955 р. були відкриті готичні поліхромії на стелі, що зацікавило науковців з усієї Польщі.
Костел складається з пресбітерія на основі видовженого прямокутника, закритого з трьох боків зі сходу, з прилягаючою з півночі ризницею, та ширшої нави, встановленої на майже квадратовій основі. З півночі до нави прилягає каплиця Скорботної Богородиці на основі прямокутника та скарбничка, розміщена між каплицею та ризницею. Тридільна будівля костелу складається з ризниці та нави однакової висоти, накритих однопросторовим, двосхилим дахом та вежею. На гребені даху є восьмигранна башта XVII століття з сигнатуркою. Частини нави над продовженнями перекрита навісними дахами. Будівля має зрубну конструкцію на кам'яному фундаменті. Збереглася оригінальна каркасно-дильову конструкція покриття будівлі. Дахове в’язання шатрове з поздовжнім кріпленням, а його конструктивні елементи позначені середньовічними теслярськими знаками кріплення столярних виробів. У південній стіні нави зберігся гостроверхий дверний отвір із дверима з декоративними, готичними кованими елементами. Інтер'єр церкви має плоску стелю, в наві - подовження, обперті на стовпах, в пресбітерії- скісна стеля. Веселкова стіна має прямокутну форму. Найдавнішими елементами поліхромії є фрагментарно збережені апостольські хрести XV століття. Стіни нави та пресбітерія прикрашені готичною фігуральною та орнаментальною поліхромією 1494 р. Спочатку готичні розписи також були знайдені на церковній стелі. До сьогодні збереглися лише одинадцять стропових дощок з фрагментами середньовічних розписів. На північній стіні пресбітерію зображено багаточастинний цикл Страстей Гоподніх, на південній стіні сцени: вбивства св. Станіслава, Коронування Богородиці, зображенняАрхангела Михаїла. В наві зображення святих та сцени з Буття. На стелі пресбітерію та частково на стінах нави також видно поліхромію XIX ст., стилістично схожу до барокового декорування, а в каплиці Скорботної Богородиці - поліхромію у стилі архітектонічного рококового декорування. У наш час в костелі експонується значна частина колишнього облаштування, зокрема пізньоготична скульптура Матері Божої з Дитям,кам’яна хрестильна купіль XVІ століття з дерев’яною бароковою кришкою, вівтарІсуса Милосердного з XVII ст. та копія готичної Пієти в бічній каплиці (оригінал, який датується приблизно 1400 р. зберігається в цегляному костелі поруч), бічні вівтарі, амвон, органний проспект з XVIII ст.
На території площі перед костелом також розміщений старовинна комора.
В Гачові варто оглянути старий садибний парк з ясенем, який в обхваті має 514 см, дерев’яну лікарню XIX століття, і обов’язково відвідати майстерню видатного музиканта, творця історичних інструментів та популяризатора корбової ліри - Станіслава Вижиковського.
Блізне
Парафіяльний костел Усіх святих з комплексом будівель
Костельний комплекс в Блізному як чудово збережений, багато декорований об’єкт дерев’яної архітектури у 2003 році було внесено у список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Найдавніша інформація, що стосується уже збудованого парафіяльного костела, датується 1470 роком. Також відомо, що в XVII ст. храм було обгороджено оборонними валами. Слід пам’ятати, що у давнину храми були не лише культовими спорудами, а й refugium, тобто об’єктами, мешканці ховалися і захищалися від нападів невеликих загонів - грабіжників, татар, мародерів тощо.
У 1745 до нави добудовано південний притвор та розширено ризницю. Водночас розібрано підтіння. У XIX i пол. XX ст. здійснено черговий ремонт та реконструкцію. Під час реставраційних робіт у 1964−1971 років на стінах відкрито оригінальні, замальовані в XIX ст., поліхромії, що походять з різних періодів, у тому числі готичні. У 1549 r. храм отримав багате орнаментально-фігуральне оздоблення. Добре зберігся цикл Страстей Господніх на північній стіні пресбітерія. На південній видно Марійський цикл, а на східній: Йов Багатостраждальний та смерть Юди. Стеля пресбітерію вкрита ілюзіонічною поліхромією, що представляє кесони. Найбільш вражаючою є сцена Страшного суду на північній стіні нави. У 1649 р. інтер’єр було покрито новою поліхромією - в наві, на південній та західній стінах з’явилися зображення святих та їх мученицької смерті, а під хорами - мучеництво апостолів: Петра, Павла та Якова Старшого. На стелі та парапеті хору - Євангелісти та отці Костелу, зображені в медальйонах. 1700 р. датується ілюзіоністичне зображення зображення килима в пресбітерії, що відсилає до давнього полотняного оздоблення та утеплення інтер’єру.
Протягом століть також змінювалося облаштування інтер’єру. На початку XVI століття було встановлено пізньоготичний вівтар із сценою Благовіщення. Від нього залишилася скульптура Мадонни 1515-1520 років, як повідомляється, на створення якої надихнула гравюра самого Альбрехта Дюрера. З цією скульптурою пов’язана цікава легенда. Отож, під час ремонтних робіт скульптуру, визнавши її старою, винесли та заховали на горищі. У той же час машканці села приснилося, що потрібно піти до отця і попросити, щоб він віддав їй скульптуру. Жінка обладнала капличку в дуплі старої липи і встановила там фігуру Матері Божої. З часом її визнали чудодійною та оточили культом. Після пожежі, під час якої липа згоріла, скульптуру розмістили в новій каплиці, а у 1970 р. Матір Божа благодаті повна - Блізненська Богородиця - знову повернулася до храму.
Поруч з костелом знаходиться будинок вікарія, збудований до 1699 року, який є парафіяльним музеєм, коморою та парафіяльним будинком. На пагорбі Міхалек у Блізному є також каплиця, посвячена захисту мешканців від татар у 1624 році архангелом Михайлом, який прибув на чолі Небесного війська.
Радруж
Церковний комплекс
Церква св. Параскеви ймовірно збудована наприкінці XVI ст. або в I пол. XVII ст. i є однією з найстаріших дерев’яних церков в Польщі. Деякі дослідники визначають датою будівництва церкви 1583 рік. В XVIII ст. вона була ґрунтовно перебудована. Наступний ремонт проведено в 1832–1845 роках.
У 2012 р. церкву внесли у список World Monuments Watch, як одну зі ста цінних пам’яток у світі, якій загрожує знищення. 21 червня 2013 р. церкву було внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а в листопаді 2017 р. президент Республіки Польща вніс об’єкт у список пам’яток історії.
Після депортації місцевого населення в 1945–1947 роках церква не використовувалася. У 1963-1965 роках її реставрували. Під час реставраційних робіт під кутом фундаменту знайшли 8 шелягів короля Яна Казимира 1665 р. У 2010 р. комплекс церковної забудови перейшов у власність Музею Кресів в Любачеві.
Храм розташований на овальному пагорбі над річкою Радружка і разом з дзвіницею оточений муром 1825 р. Церква орієнтована на схід, тридільна, зрубної конструкції. Об’єкт встановлений на фундаменті з колотого вапняка та дубовій підвалині. Нава накрита чотирисхилим дахом, ламаний зрубний купол увінчує кругла псевдоліхтарня, накрита шатровим дахом. Стіни церкви оточені суботами стовпової конструкції, що спираються на рисі та систему стовпів, укріплених мечуванням. Зруб стін під дахом субот відкритий, над ними - обшальований ґонтом, за винятком верхівки притвору, обшальованого вертикально дошками.
Всередині пресбітерій і притвор перекриті двосхилим зрубним склепінням. Над навою чотирисхилий зрубний купол з одним заломом, зміцнений розбудованою системою стяжок. Два портали з балками, вирізаними у формі трилистої дуги.
В наві та ризниці збереглася фігурально-орнаментальна поліхромія. У наві вона прикрашає верхню частину стіни іконостасу по всій ширині та східну сторону купола. Фігуральні розписи розташовані у вигляді трьох горизонтальних смуг, розділених орнаментальними фризами. На них зображені старозавітні пророки, біблійні сцени та Спас Нерукотворний, якого підтримує пара ангелів, і фриз з херувимами на фоні зоряного неба. Поліхромія в пресбітерії 1648 р. зображує отців церкви.
Також зберігся повний архітектонічно-каркасний іконостас та два бічні вівтарі XVIII ст.
Дзвіниця вільностояча, дерев’яна, стовпово-каркасної конструкції. Її увінчує ізбиця з відкритою галереєю. Огорожа - кам’яна із зовнішніми опорами. Будинок покійницької мурований, накритий ґонтовим чотирисхилим дахом. На церковному кладовищі кілька кам’яних хрестів та крипта власників Радружа - Андрушевських.
В церковному комплексі в Радружі відбуваються виставки, майстер-класи, концерти.
Хотинець
Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці є однією з найстаріших і найкрасивіших дерев’яних святинь у Польщі. Знавці дерев’яної сакральної архітектури датують виникнення об’єкту приблизно 1600 р. У 2013 р. церкву було внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Після депортації 40-их років минулого століття протягом нетривалого часу її використовували як римо-католицький костел. Повторно залишена вірними вона почала руйнуватися. Після отримання Греко-католицькою церквою дозволу на функціонування церкву було повернуто вірянам у 1990 р.
Храм репрезентує тип церков, що рідко зустрічаються, з галереєю, яка оточує каплицю над притвором, звертаючись до традицій до Замойського синоду 1720 року, коли кожен вівтар повинен був мати окремий іконостас, і в один день біля вівтаря правилася лише одна служба. Після синоду можна було ставити бічні вівтарі біля іконостасу і окреме приміщення з вівтарем перестало бути потрібним. З часом воно використовувалося, як склад, а потім було розібране під хори.
Церква орієнтована на схід, тридільна, продовжена добудованим до притвору передсінком. Навколо об’єкта навісний карниз. Добудований з заходу передсінок псує композицію. Частини зрубу виступають, утворюючи оздобно профільовані балки. Зрубна конструкція знаходить своє продовження у восьмикутних барабанах і восьмикутних, сферичних куполах над пресбітерієм, навою і каплицею над притвором. Над куполом пресбітерію розташований ще один купол зрубної конструкції. Пастофорія накрита похилими зрубними склепіннями. Над карнизом над притвором - напіввідкрита аркадна галерея, що оточує колишню каплицю.
Храм має два входи: один з півдня, інший з заходу. Дверні прорізи з перемичками, вирізаними у вигляді ослиного хребта. Всередині заховалося церковне убранство: на південній частині нави розташований настінний розпис 1735 р. з багатосюжетними зображеннями Страшного суду, іконостас XVII ст. з іконами XVII i XVIII ст., престол XVIII ст. Частина елементів убранства храму знаходиться в Музеї-Замку в Ланцуті та у Львові. В іконостасі розміщена чудотворна ікона Божої Матері. Багато елементів убранства було знищено.
Смільник
Греко-католицька церква св. Архангела Михаїла
Дерев’яна греко-католицька церква Архангела Михаїла була збудована в 1791 р. Її спорудили на місці колишньої, спаленої татарами, церкви, згадуваної у 1589 р. У 2013 р. церкву було внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 1951 р. корінні мешканці церкви були виселені. Будинки розібрали, а в покинутій церкві зберігали сіно. У той же час стіни і купол побілили вапном, знищивши поліхромію. Церковне убранство та ікони, які збереглися, перевезли в сховище ікон у Ланцуті.
У 1969−1973 роках було здійснено ремонтні роботи. Їх виконували вручну, традиційними методами, без використання механічних інструментів. У 1974 р. храм вдалося повернути до використання як культову споруду, що виконує функції римо-католицького костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
Сьогодні храм залишається однією з чотирьох т.зв. архаїчних церков, що представляють т.зв. бойківський простий стиль. Це орієнтована на схід, тридільна будівля зрубної конструкції. Верхня частина оббита ґонтом, нижня недавно обшальована. Уся церква оточена карнизом, що спирається на виступаючі балки. Пресбітерій, нава та притвор прикриті шатровими дахами з невеликими маківочками.
Всередині зрубний купол з помітними дерев’яними балками. У вівтарі, за табернаклем, декорування, утворене царськими вратами, що походять з Кирилівки. Врата у формі виноградної лози мають чотири медальйони з постатями євангелістів. Купол над вівтарем оздоблений поліхромією, що імітує небесне склепіння. На стінах - орнаментальна поліхромія. Хори розміщені на західній частині нави. Ікони та убранство походять з різних святинь.
На східній стіні вівтаря ще донедавна були помітні сліди ведмежих кігтів. З північного боку церкви - кладовище з кількома цікавими надгробками.
Туринське
Церковний комплекс: греко-католицька церква св. Архангела Михаїла
Філіальна православна церква св. Архангела Михаїла до війни функціонувала як греко-католицька парафіяльна церква. Споруджена в 1801-1803 роках. У 2013 р. церкву було внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Після депортації населення, до 1961 р. церкву використовували римо-католики. У 1963 р. в рідне село повернулися лемки, які, бажаючи молитися рідною мовою, визнали православного священника.
Це орієнтована на схід церква, тридільна, зрубної конструкції, з двома ризницями з південного і північного боку пресбітерія. Стіни обшальовані дошками, розташованими вертикально. Передсінок перед притвором має стовпово-каркасну конструкцію. Дах багатосхилий зі спільним гребенем. Цілість увінчують три сигнатурки. Над добудованими ризницями - куполи, на яких встановлено невеликі вежі.
В пресбітерія, нави і притвору шатрові куполи, восьмикутні, у решті приміщень - плоскі стелі. Хори підняті з випуклим парапетом. На ньому розпис, де зображений Христос в лемківській хижі та св. Володимир і св. Ольга. Іконостас датується ХІХ ст. Царські врата - ажурні у формі виноградної лози. Бічні вівтарі датуються ХІХ ст. В одному з них ікона св. Миколая Чудотворця ХХ ст., яка є іконою-завісою для ікони Богородиці. В іншому - ікона Архангела Михаїла XIX- ст. Ікони Христа Вчителя та Богородиці Одигітрії та празники з іконостасу були викрадені і їх замінили сучасними копіями. Цікавою є панорама гір, зображених над іконостасом.
Дзвіниця, розміщена в осі церкви, датується 1817 р. Це будівля стовпово-каркасної конструкції, з нахиленими до середини стінами, триповерхова, розділена профільованим карнизамим з навісними дашками. На горі дзвоноподібний купол з сигнатуркою. Ця вежа вважається найвищою вільностоячою дзвіницею в польських Карпатах.
Церква та церковне кладовище оточує невисока огорожа з польового каміння. Перед церквою - хрест встановлений з нагоди 1000-ліття хрещення Русі-України.
З туринською церквою пов’язана легенда, в якій йдеться, що під час пожежі попереднього храму, який колись стояв на сусідньому пагорбі, через розбите вікно вилетіла ікона Божої Матері і впала на місце теперішньої церкви. Віряни сприйняли це за знак і збудували нову церкву у вказаному Божою Матір’ю місці.